В усі часи люди, коли в них виникали проблеми, намагалися потрапити до так званих «місць сили».
Наприклад, Кам’яне село є одним з найпотужніших енергетично місць. Воно загублене у густих поліських лісах Олевського району, Житомирської області, місцеві краєзнавці називають його Поліською Атлантидою.
Там є величезна кількість масивних кам’яних брил, що лежать у правильному геометричному порядку, який нагадує план сільської вулиці. Каменюки за формою нагадують будинки, а одна з них – кажуть, що навіть на древній Храм схожа. Науковці сперечаються – як вони могли тут опинитися, адже ніяких гір чи скель на сотні кілометрів навколо немає.
За однією з офіційних версій, титанічні брили з’явилися тут внаслідок зсуву льодовика. Після цього форму будинків протягом 20 тисяч років їм надавав вітер. Незрозуміло лише, як вони вишикувалися у правильному та чіткому порядку. Не порозкладав їх же льодовик?
А за легендою, це Кам’яне село колись давно було селом звичайним. І ось одного разу ним проходив бідний подорожній чоловік. Попросивши хліба та води в господаря одного з будинків, він отримав відмову. І так потім – у всіх. Розгнівався чоловік та перетворив усі житла на кам’яні. А щоб не забували – залишив в деяких колишніх хатах сліди від своїх ніг: один величезний та кілька слідів розміром з людські. Виявилося, що подорожнім був сам Бог.
Цікаво, що дерева у межах Камінного села, вирізняються дещо чахлим виглядом, а листя на них завжди тьмяне та трохи прив’яле. Дивно, але, на відміну від навколишньої місцевості, рослини цього зачарованого місця ніколи не буяли яскраво-зеленими барвами. Неабияку увагу дослідників привертає камінь із відбитком скам’янілого так званого Божого сліду. Ця заглибина у будь-яку пору року лишається теплою. Подейкують, що потужна енергетика, яку випромінює цей слід, здатна зцілити безліч хвороб, а бажання, загадане тут, неодмінно справджується.
В язичницьких віруваннях стародавня людина усвідомлювала себе частиною природи, дерево, вода, камінь або вогонь були для неї не менш живими істотами, ніж вона сама, і вимагали до себе шанобливого відношення. Своєчасне і точне виконання обрядів, на думку наших предків, повинне забезпечити нормальний, впорядкований перебіг життя.
Вважалося, що камені несуть в собі ідею створення світу, тварин, рослин і нарешті людини якимось Божеством. Досить часто це камені-слідовики, на яких викарбувані жіночі сліди-стопи. Вони настільки гладенькі і професійно вибиті, що складається враження, ніби це справжні людські сліди. Також, бувають відбитки чоловічих ніг та сліди різних видів тварин: вовків, ведмедів, лосів, кабанів…
У старій вірі була велика кількість легенд про те, як Мати-Лада ходила по голій землі, по каменях і засівала пусту землю рослинами та тваринами. Нині ці перекази майже не збереглися у первісному вигляді.
Судячи з того, що дійшло до нашого часу – камінь був в народній традиції об’єктом шанування. Шанобливі камені часто знаходяться поряд із залишками язичницьких святилищ. Люди приходили до них зі всієї округи, молилися, купалися в місцевому водоймищі, вішали стрічки, рушники або предмети одягу на дерева, пили воду з поглиблень каменя і обливалися нею для зцілення від хвороб. До них приносили тяжкохворих дітей, обливали камені водою із струмка, потім збирали її в особливу посудинку і обмивали дитину. Після цього надягали нову білизну, а стару розвішували на навколишніх деревах.
Християнські ченці-відлюдники ставили свої келії біля священних споруд з каменів. А пізніше навколо деяких з них будували християнські храми, проте язичницькі камені не розбивали, не скидали у воду, а закладали під паперть або поряд з нею, щоб християни, приходивши в церкву, зневажали ногами повержених Богів.
Робилося все, щоб усунути спогади про язичницький культ, ченці навіть називали камені диявольськими, щоб відлякати від них місцеве населення. Проте народна пам’ять як і раніше зберігає стародавню традицію поклоніння дивовижним гранітним чашам.
Якби не було, але побувавши в Кам’яному селі хоча б раз – назавжди запам’ятаєш дивовижне відчуття сили та надприродної енергії, яка може допомогти і захистити.
Підготувала матеріал Золотоволоска.
Схоже за темою:
Повнокольорову книгу, про Місця Сили, древні Святилища, та таємничі місця України можна замовити тут.
Місця сили, це явні залишки мегалітичної цівілізації, ніякі льодовики не складають правильної форми брили у правильний архітектурний порядок. Паразитична, окупаційна влада робить все, щоб сховати нанше величне минуле від народу. Вся ізТорія написана паразитами, це фікція. Вірте лиш тому, що бачать ваші очі і торкаються ваші руки, (коротше викиньте телевізор і подивіться в холодильник). Наші батьки пам’ятають голодомор, а пейсата сволота, що його організовувала, сьогодні заявляє, що його не було. Кому ви вірите? Своім батькам, своім очам, чи кошерному дегенерату-паразиту???